«Біженці повинні покривати частину вартості проживання». Чи допоможе план уряду українцям без даху над головою?

Publikujemy ukraińskie tłumaczenie tekstu Julii Theus. „Uchodźcy mają pokrywać część kosztów pobytu. Czy plan rządu pomoże Ukraińcom bez dachu nad głową?”, opublikowanego w OKO.press 6 października 2022 r.

Українки та українці, які проживають у місцях колективного проживання, повинні покривати частину витрат, пов’язаних із проживанням. Це нова ідея, над якою працює уряд. «Ми проводимо опитування серед людей, які проживають у місцях колективного проживання. Понад 50 відсотків з них вже почали працювати.

Пропозиції, які ми розробляємо, будуть представлені найближчими днями», – сказав Павел Шефернакер, уповноважений у справах воєнних біженців з України, заступник голови Міністерства внутрішніх справ та адміністрації.

Наразі невідомо, скільки людей рятувались з України від війни, і як саме вони мають брати участь у витратах. Однак єдине можна сказати точно – колективне проживання є притулком для біженців у часи кризи. Незамінна допомога, яка дає їм можливість вижити в найважчий час. Чи має вона бути платною? Які рішення уряд має запровадити в першу чергу?Про це ми запитали Катажину Пшибильську з фонду «Habitat for Humanity Poland».

Далі текст під рамкою.

Prowadzimy akcję: JESTEŚMY TU RAZEM. Powoli wyczerpują się zasoby dobrej woli i możliwości pomocy ukraińskim rodzinom, które ratując się przed rosyjską agresją, próbują w Polsce mieszkać, pracować i uczyć się. Państwo nie wspiera już Polek i Polaków, którzy przyjmują uchodźców. Czas na nowo ułożyć relacje i szukać rozwiązań. Chcemy w OKO.press opisywać historie gości z Ukrainy, usłyszeć je od was. Czekamy też na listy polskich pracodawców, gospodarzy, wszystkich osób, które chcą napisać komentarz lub zgłosić pomysł. Piszcie na adres [email protected].

Поволі вичерпуються ресурси доброї волі та можливості допомоги українським родинам, які, рятуючись від російської агресії, намагаються жити, працювати та навчатися в Польщі. Держава більше не підтримує польок та поляків, які приймають біженців. Настав час заново формувати стосунки та шукати рішення. В OKO.press ми хочемо описати історії гостей з України, почути їх від вас. Також чекаємо на листи від польських роботодавців, господарів та всіх, хто бажає написати коментар чи подати ідею. Пишіть на [email protected].

Колективне проживання і що далі?

Українки з дітьми – адже жінки переважають серед тих, хто приїжджає до Польщі – мають дедалі більше проблем із пошуком чи оплатою квартири самостійно.

У місцях колективного проживання залишаються люди, які рятувались від війни і не мають де зупинитися. Цими установами керують як державна адміністрація, так і неурядові організації чи приватні установи (карту місць, де пропонують допомогу біженцям, можна знайти на mapujpomoc.pl).

За призначенням вони мають бути тимчасовим місцем перебування. Однак Катажина Пшибильська пояснює OKO.press, що багато українок і українців залишаються там довше.

«Деякі люди живуть у місцях колективного проживання дуже довго, тому що немає комплексних рішень, які б дозволили їм стати самостійними у житловому питанні», – каже вона. – «Бар’єр доступу до ринку оренди та зростання цін – це найбільша проблема для людей, які втекли з України».

Черги на квартири стають все довшими

Для біженців пошук квартири для оренди є величезною фінансовою проблемою. Навіть якщо – незважаючи на мовний бар’єр і відсутність догляду за дітьми – людям з України вдається знайти роботу, вони заробляють так мало, що не можуть дозволити собі орендувати власну квартиру та утримувати сім’ю.

«Якщо вони мають утримувати кількох членів сім’ї, їхні можливості обмежені», — каже Пшибильська. І якщо людина з України заробляє достатньо, щоб зняти квартиру, вона повертається на ринок. Бо буває, що власники не хочуть здавати квартири біженцям.

Тому фонд «Habitat for Humanity Poland» проводить програму соціальної оренди для потребуючих. Винаймає квартири від власників і здає в оренду українцям або людям, які потребують житла.

«Зараз ми здаємо 165 квартир і підтримуємо майже 440 осіб у Варшаві та Сілезькому воєводстві.

У нас є довгий список осіб в списку потребуючих, які звернулися до нас за допомогою», – каже Пшибильська.

Інтервенційна допомога не повинна оплачуватися

Чи мають у такій ситуації біженці – як пропонує уряд – брати участь у витратах на утримання місць колективного проживання?

Важко уявити, що одні українці змушені будуть платити за «допомогу», тому що знайшли роботу, а інші ні. Якби урядова ідея вже була реалізована, то це мало б залежати від дохідного критерію.

«Ідея про те, що люди, які мають житло в центрах і мають роботу, повинні робити внесок до оплати проживання, має ґрунтуватися на критерії доходу. Розмір участі мав би залежати від того, скільки утриманців має дана особа», — розповідає OKO.press Катажина Хімяк з Інституту громадських справ.

Вона наголошує, що з України приїхали переважно жінки з дітьми. Деякі з них працюють нижче своєї кваліфікації та мають низький дохід або працюють неповний робочий день. «Тому це слід визначати з урахуванням індивідуальної ситуації в сім’ї. Може виявитися, що вигода для держави буде мінімальною. Можливо, вигідніше було б шукати дофінансування коштів на проживання», — наголошує експертка.

Необхідні системні рішення

Проблема вихідців з України двояка. Перш за все, вони втекли від війни до нової країни, де вони повинні почати нове життя. По-друге, вони мають знайти своє місце на ринку у кризовому стані (ми писали про те, що за два тижні від початку війни в Україні ціни на оренду житла підскочили вдвічі, ніж протягом минулого року).

Багато людей просто не можуть собі дозволити орендувати житло. Також обмежений доступ до комунальних ресурсів у комунальній та соціальній оренді (за даними Центрального статистичного офісу, пол. GUS, на кінець 2021 року у черзі стоять майже 130 тис. сімей).

Пшибильська наголошує, що уряд має реалізувати рішення на наступних етапах. «Житлова криза і дефіцит доступного житла триває вже давно. Держава має впроваджувати поетапні рішення щодо цього. Ті, що можуть швидко принести результат, і ті, що принесуть результат у довгостроковій перспективі», – каже Пшибильська. Про які рішення йдеться?

Соціальні агенції найму та вакансій

«По-перше, це соціальні агенції оренди, які мають працювати в узгодженні з муніципалітетом», — каже Пшибильська. Це полегшило б українцям доступ до ринку оренди. Муніципалітети можуть створити соціальні агенції оренди, якими керуватиме, наприклад, неурядова організація. А потім орендувати квартири на ринку і здавати їх людям, які відповідають певним критеріям.

«Якби міста та муніципалітети почали відкривати такі агенції на початку війни в Україні, вони могли б тепер працювати і допомагати нужденним з орендою житла», – каже Пшибильська.

«По-друге, йдеться про збільшення доступного житлового фонду. Ми могли б використати для цього вільні місця. Польські муніципалітети мають понад 70 тис. одиниць власності, які залишаються порожніми та не використовуються. Будівлі в поганому технічному стані, бо немає, наприклад, грошей на ремонт. Ремонт та підключення світла та газу – це швидке рішення, яке збільшить доступ до житла».

Під час кризи також варто використовувати порожні квартири, які перебувають у приватних руках. «Держава могла б запровадити такі заохочуючі заходи, як податкові пільги для людей, які володіють таким житлом і виставлять його на ринок оренди. Бо високі ціни є наслідком того, що попит більший за пропозицію, каже Пшибильська. – «Найбільш довгострокове рішення – це, звичайно, будівництво нового ресурсу та пошук рішень між приватним і державним секторами, щоб житло не було занадто дорогим».

Лібералізація ринку оренди

Тиск на ринок житла зростатиме в міру того, як біженці з України ставатимуть більш самостійними, пишуть автори звіту «Гостинна Польща 2022+». Він був підготовлений фондом WiseEuropa у співпраці з командою дослідників та аналітиків. Вони є експертами з економіки, соціальної сфери, освіти та охорони здоров'я.

Ще на початку червня 2022 року попереджали, що потрібно: • виявлення та заселення вільних будівель; • лібералізація законодавства про оренду або будівництво модульних житлових комплексів (які потім можна перевезти в Україну); • пошук коштів від Європейського Союзу для будівництва циркулярного модульного житла для людей, які тікають від війни в Україні; • прийняття довгоочікуваного закону про інвестування коштів в оренду нерухомості. Це мобілізувало б більше капіталу для інвестицій у житлове будівництво; • комплексна реформа законодавства про оренду.

Початок війни був чудовим часом для довгострокових дій. Тим часом минуло сім місяців, як почалася війна в Україні, а загальносистемних рішень немає. «Це все тимчасові заходи підтримки у містах чи гмінах і діяльність неурядових організацій.

– каже Пшибильська. Чимало українців ще мають де жити та що їсти лише завдяки добрим серцям польок та поляків, які приймають їх у своїх оселях. Допомога все частіше виплачується з власної кишені, тому що термін виплати 40 злотих на день подовжувався лише у виняткових випадках. Ми писали про це тут.

Наразі положення зміненого спеціального закону про допомогу громадянам України дозволяли пристосувати будинки місцевого самоврядування для житлових потреб. Це хороше рішення, але доведеться чекати на результат. А житло потрібне зараз. Зниження доходів органів місцевого самоврядування означає, що вони мають невеликі ресурси та обмежені можливості для забезпечення власного внеску у житлові проєкти.

Ми запитали Міністерство внутрішніх справ та адміністрації, чому вони хочуть, щоб біженці брали участь у витратах за проживання у місцях колективного проживання і чи залежало б це від доходу. Чекаємо на відповідь.

Польська версія статті була опублікована 6 жовтня 2022 року. На українську текст переклала Світлана Гусельнікова.